За вікном шаленіла природа, дерева гнулися аж до рам, ніби вітер батогом раз по раз шмагав по склу забутою мотузкою для білизни. Десь за радіостанцією гуркотіло, а кімната періодично освітлювалася блискавкою. Періщила біблейська злива. .......
- Кристина, ты не замечаешь, что стала неуправляемой?
- Пап, я уже не ребенок и могу хоть иногда жить своей жизнью, а не
твоей; встречаться с тем, кто нравится мне, а не тебе; сидеть за одним
столом со своими гостями, а не с твоими!
- Ты - эгоистка, и думаешь только о себе, – орал Николай Сергеевич. –
Ты…
Колись було добре, не те що тепер: у кожного своя ванна, свій телевізор.
Прийдуть з роботи, позакриваються на десять замків, собак повідпускають
і спробуй добитися, достукатися.
А колись, як звечоріє -- ішли чоловіки у буцегарню ( такий собі
невеличкий будиночок на фермі, для сторожів ) і різали в дурня цілий
вечір. Бо телевізорів тоді в селі ще не було.
Ну й американці! Ну й молодці! Вміють заробляти гроші. Нам, українцям,
таке б і в голову не прийшло, хоч ми народ і винахідливий. Але тільки як
поцупити чи зекономити.
ПРИЧЕПУРИЛАСЯ
Одного дня збиралася пухівська жінка з своєю родиною їхати в гості, в
далеку Вологду. Причепурилася, одяглася гарно і в обідню пору мали йти
на автобус, аби доїхати в Київ на вокзал. Та перед виходом побігла в
сарай видоїти корову.
У ЧЕРЗІ
Було це в дев’яності роки минулого століття, коли за кожним товаром
стояли великі черги.
Якось у магазині викинули килими й відразу ж виросла довжелезна черга.
Всі товпляться, кричать, галасують і кожен хоче, аби йому дісталося.
Проштовхуюся з валізами у вагон. Радію: новий потяг, бархатні
полиці, білосніжна постіль у смужечку.
Деруся на верхню бокову полицю, нижньої не дісталося. Я
пенсіонерка. В мені центнер. Зріст до двох метрів. Двоє молодих дужих
хлопців, у яких нижні полиці, заштовхують мене наверх. Пасажирам сміх,
безкоштовне шоу.
Намагаюся повернутися - не можу. Хочу випрямити ноги - немає куди.
Полиця на двадцять сантиметрів коротша за мене і на пів метра вужча.
Пробую закинути ноги на стелю - не виходить. Третя полиця притискує мене
до другої. Десантом спускаюся на підлогу.
Піді мною лежить негр чорний - пречорний. Попереджаю і пояснюю,
якщо він не хоче бути роздушеним мною, нехай лягає зверху.
