ПРИЧЕПУРИЛАСЯ Одного дня збиралася пухівська жінка з своєю родиною їхати в гості, в далеку Вологду. Причепурилася, одяглася гарно і в обідню пору мали йти на автобус, аби доїхати в Київ на вокзал. Та перед виходом побігла в сарай видоїти корову. І ось стоїть вже на зупинці. З хвилини на хвилину має підійти автобус, коли ж це глип на ноги: -- Ой, лишенько! Забулася перевзутися! Що мені тепер робити? На ногах старенькі черевики, в яких тільки по двору ходить. -- Та не хвилюйся, -- заспокоїли рідні. -- Приїдемо в Київ, то побіжиш у магазин та й купиш. У Києві ж, поки добралися до вокзалу, не було коли шукати взуття. -- Приїдемо в Москву, там і купиш. Хто в поїзді дивитиметься на твої черевики, -- озвався чоловік. А Москві теж було не до черевиків. Поки переїхали з одного вокзалу на інший, до поїзда лишалося обмаль часу. -- Хто тебе в цій Москві знає! Приїдемо у Вологду, там уже й купиш, -- аби не хвилювалася, мовила зовиця. Приїхавши на північ -- там уже була справжня зима із снігом і морозами. Рідня зустрічала біля поїзда південних гостей із валянками. Перевзулися та й пішли до хати. В старих туфлях жінка й додому повернулася. -- Як туди добралася й ніхто не зняв, то додому вже доберуся, -- заспокоїла себе.
