Ну й американці! Ну й молодці! Вміють заробляти гроші. Нам, українцям, таке б і в голову не прийшло, хоч ми народ і винахідливий. Але тільки як поцупити чи зекономити. Почула сьогодні по радіо, що один американський студент продає свій лоб під рекламу, аби оплатити навчання у вузі, і втратила спокій. Та я б за гроші не тільки лоб віддала, а й спину, живіт, ноги, руки. Роздягайся наголо і йди у будь-яку фірму, хай пишуть свою рекламу, кому де заманеться. А тоді піти в багатолюдне місце і постояти, мов манекен, або ж походити сюди-туди, щоб всі бачили. Та кожна людина може бути рекламою. Це значно краще, ніж переривати цікаві передачі, фільми. А скільки паперу переводиться! Газети відкривати не хочеться, бо там одна реклама та оголошення. І фотографії із ликами "святих”. "Знімаю порчу, пристріт, вінок безшлюбний...” І всі з святої землі повернулися... Як вона їх там всіх і тримає? Та їхніми фотографіями тільки дітей лякати, як не слухаються. Всі паркани, стовпи обклеєні папірцями. А так широку спину можна використати під дошку оголошень. Жінкам, які бажають створити сім’ю, написати на грудях, чи на спині: "Познайомлюсь із чоловіком...” І вже не треба додавати яка фігура, який колір волосся, очей, скільки років... Подивишся, і все зрозуміло. Сим-па-тю-ля! Ніс на двох ріс. Очі на той світ позападали. Ще б мітлу, і полетіла б до милого... Чоловікам на животі написати:” Біленька така рідненька,” або "Пиво чернігівське”. Бажано живіт вибрати великий, округлий як барило. А під животом на іншій частині тіла написати "віагра”, аби кожен знав для чого її випускають. На носі -- "назол”, ліки від нежиті. На голові — "анальгін”, „цитрамон.” Це ж як цікаво жилося б, коли б по вулицях ходили люди–реклами. А головне, -- працювати не треба, город обробляти, господарство тримати. А гроші так би й сипалися в кишені, так би й сипалися. Як добре, що є реклама і є ще ми!
