За вікном шаленіла природа, дерева гнулися аж до рам, ніби вітер
батогом раз по раз шмагав по склу забутою мотузкою для білизни. Десь за
радіостанцією гуркотіло, а кімната періодично освітлювалася блискавкою.
Періщила біблейська злива. Вона сиділа, зручно закутавшись у пухнасту ковдру, і вслухалася в те, як на кухні рівномірно відлічували щасливі хвилини "ходики". Він гладив і гладив теплою рукою її округлі плечі, цілував довгі коси і казав:"Я хочу, щоб зупинився час". Їхній гріх був такий первісний та древній, що вже давно перестав бути гріхом. Та й хіба може бути гріхом те млосне відчуття безповітряного простору, ледве відчутної втоми і жаги? Вона дивилася на його заплющені очі, гарні вуста, які самі собою посміхаються, мокре волосся, наче вирізьблене з місячного каменю тіло і боялася, що казка закінчиться. - Про що ти зараз мовчиш? - запитала Нечиста Сила. - Про мить, - відповів Ангел-хоронитель. - Про доньку і сина, що не твої? Ангел розчулено і придуркувато знизав плечима. Він дивився на світло крізь її довгі музичні пальці, цілував кожний по черзі спраглими губами. Вона куйовдила його волосся і слухала, як б'ється його серце. Ангел-хоронитель нахабно сперся на телевізор і споглядав усе. Нечиста Сила мовчки розгойдувалася на годинниковому маятнику. - Припини, врешті-решт! - не втерпів Ангел і зупинив годинник. - Я розповім тобі легенду. Спочатку був Бог. Він сотворив світ. Вже була твердб, вже було всякої тварі...Земля майоріла квітковим різнобарв'ям. Потім Бог сотворив Адама. Адам довго милувався раєм, але скоро з ним почало діятись щось незрозуміле. Він прийшов до Творця і сказав: "О, Боже, пошли мені жінку". Бог вдихнув життя в троянду. На світ з'явилася Вона. Адам перестав дихати, їсти, пити, він почав співати, кричати і бігати по раю, п'яний від щастя. Але довго це не тривало. Адам вкотре прийшов до Творця: "О, Боже, я день і ніч дивлюся у воду, в яку дивилася Вона, я охороняю той слід, який вона залишила на піску, але, Боже, я боюся навіть доторкнутися до неї...Дай мені іншу Жінку". Бог зітхнув, узяв у Адама ребро і дав йому Єву. Адам і Єва побралися за руки і пішли грішить... ...Жінка знову стала блакитною трояндою, троянда розчинилася в просторі, а чоловіки й досі не в захваті від своїх ребер. Вони все життя чогось шукають...Мабуть, блакитну троянду, якою так колись знехтував Адам... - Ну, як тобі легенда? Нечиста Сила шморгнула носом і знову почала розгойдувати маятник. Вони не чули легенду. Вони слухали годинник. Єва заплющила від щастя очі і промовила: "Я хочу, щоб зупинився час". І сказала неправду.
