Віра Холошвій У ЧЕРЗІ Було це в дев’яності роки минулого століття, коли за кожним товаром стояли великі черги. Якось у магазині викинули килими й відразу ж виросла довжелезна черга. Всі товпляться, кричать, галасують і кожен хоче, аби йому дісталося. Баба Марія й собі товпиться поміж людьми: розстебнула куртку, розчервонілася, нервує. А коли продавець повідомила, що килими закінчуються, баба Марія вискочила з черги, впала на килим, розпласталася на ньому й заволала на весь магазин: -- Нікому не віддам! Мій буде! Люди відсахнулися, як від божевільної і спостерігали, що ж воно далі буде. А бабуся полежала якусь мить, а потім підвелася і мовчки пішла до виходу. Черга провела її здивованим поглядом, а дехто здвигнув плечима і покрутив пальцем біля скроні. І тільки вже вдома вона розповіла, як, лежачи на килимі, пригадала, що витратила вже частину грошей і на килим у неї не вистачало, а позичити не було в кого.
