Жителі Броварів, котрі пережили окупацію, пам'ятають, як лютували німці перед визволенням міста. Всі знали, що Радянська Армія жене німців з нашої території і незабаром прийде визволення. Наші літаки все частіше бомбили залізницю і вулицю Кіївську, з літаків іноді скидали прокламації з повідомленням про справи на фронтах. А німці кілька днів і ночей підряд по вулиці Кірова в бік Києва вивозили худобу, свиней, гусей. Рухалися завантажені вози, запряжені конями-важковозами, а позаду до них були прив'язані корови. Іноді замість коней були впряжені круторогі корови. Німці хапали молодих хлопців, забирали з собою, тримали їх за погоничів і для догляду за худобою. Так у полон до німцав потрапив і Георгій Яхно. Він зумів від них втекти аж біля Житомира під час бою. Мешканка Красилівки Мотрона Карпівна Вірозуб (Якубовська) також пам'ятає, як німецький обоз рухався через їхнє село. Німці забирали у людей корів. Поросят, курей різали ошпарювали та кидали на віз. А Ігор Федорович Петренко, що живе в кінці вулиці Кірова, розповів, як вночі налетіли наші літаки та "повісили ліхтар" над залізницею (освітлювальну ракету), скинули кілька бомб і раптом всі почули страшний гуркіт, свист. Налякані люди сиділи в погребах, очікуючи якогось неймовірно страшного вибуху і вже розпрощалися з життям. Але те страхіття впало на землю, і все затихло. Вранці, вийшовши зі схованок, зрозуміли, що стільки гуркоту наробила звичайна залізна бочка з пробитими дірками і наповнена залізяччям. Це її злякалися коні в обозі і розбіглися з дороги в різні боки. Ще й так наші винахідливі льотчики лякали німців. Та тижнів за три до визволення у Броварах з'явився дуже агресивний загін фашистів. Тих, хто не втиг сховатися в лісі , вони забирали цілими сім'ями. Таким чином люди потрапили в зону активних бойових дій. (Чимало броварців, які вижили, зазнали поневірянь по чужих селах за Дніпром. Небагато з них повернулося додому). А тим часом німці лютували у Броварах. Чоловіків, які з різних причин лишалися у місті, забрали і тримали у в'язниці на вулиці Ст. Разіна, а потім їх та ще велику групу людей погнали в Дарницьку тюрму. Леонід Олексійович Шкуропадський розповів, як його мама кілька разів носила батьку передачу, а потім її вже не підпускали. З його батьком - Олексієм Шкуропадським німці забрали Івана Музику та Антона Мироненка. Ніхто з них не повернувся. ( Тепер на меморіалі у нас названі 29 жителів міста, страчених фашистами). А потім німці почали палити будинки, спочатку запалали околиці міста (поки в центрі перебували загони). Десь за тиждень до визволення, особливо вночі, було видно заграви на сході, що поступово наближалися. Значить, скоро прийдуть наші, раділи люди. І грім канонади наближався з кожним днем. У Броварах фашисти замінували на околицях і під лісом всі дороги. В кінці вулиці Кірова використали глиняні кар'єри. З обох боків дороги їх ще більше підкопали, накидали туди снарядів, мін і підірвали. Через сто метрів повторили те саме. Клінкерна цегла, якою була вимощена дорога, розлетілася в усі боки. Утворилися такі вирви, що що могли вміститися двоповерхові будинки. Це бачив і броварець І. Ф. Петренко. А ще раніше, у 1942-1943 роках, німці підготували собі оборонні рубежі. Продовжили на південь протитанковий рів, що був викопаний на початку війни нашимимешканцями в районі теперішньої вулиці Короленка, аж до лісу. Ганяли людей копати рів через залізницю, через дороги на Требухів та Княжичі. На полях також копали окопи, доти. Отже, наші воїни виявили тут сильну оборону німців. У дитячій пам'ті Мотрони Вірозуб зафіксувалася картина останього бою за Бровари. Село Красилівку визволили раніше. Наші артилеристи на горищах кількох хат встановили невеликі гармати, а на городах стояли великі гармати. Всі вони стріляли в бік Броварів і по залізниці. Також пам'ятає нічні нальоти наших літаків. Бої тривали кілька днів (3 - 4 дні). І лише вночі напередодні Воздвиження (27вересня) все стихло. Останні німці втекли, недопаливши 53 будинки у Броварах. У Княжичах вели бої танкисти, які звільнили село теж 27 вересня. Тепер ми знаємо, що це була 56-та Гвардійська танкова бригада полковника Малика. А зі сходу наше місто визволяли частини 163-ї Червонопрапорної стрілецької дивізії, якою командував полковник Ф.В. Карлов. Командир гарматної обслуги сержант Олександр Каширін за сміливість і відвагу в боротьбі з ворогом під Броварами був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. З повітря воїнів підтримували льотчики 2-ї Повітряної армії генерал-лейтенанта С.Я. Красовського. Тепер на честь наших визволителів у парку "перемога" стоять пам'ятні знаки, щоб пам'ятати і не забувати... У братьских могилах Броварів поховано 415 воїнів - офіційно. А неофіційно - набагато більше. На меморіалі загиблим броварцям викарбувано 512 призвищ. Нещодавно у військовому архіві військкомату виявили ще 46 прізвищ наших земляків. І це ще не всі названі...
