Як гарно жити перед виборами! Отак місяців із три. Бо всі ці роки депутатам не до нас. У них своїх справ вистачає: сидіти і дрімати у кріслах, натискати на кнопки. Писати закони для себе, гроші загрібати і тягнути хто де може й що може... Ще зарядкою займатися у сесійній залі: кулаки розминати, щелепи, ноги, носаків давати, горло дерти, мікрофони випробовувати на чужих головах... І шукати, вишукувати компромати на сусіда по кріслу, щоб потім вилити на нього перед виборами. А як стануть вже агітувати, рекламувати – такі святі! Усіх канонізувати треба, ікони з них малювати, свічки ставити, а мощі в печери ховати, аби ніхто не знайшов. А як зійдуться всі депутати разом у дебатах — ніби зграя сорок. Кожний другий -- кримінал... Недоторканний... І все це народові розказують, хто скільки накрав, аби знали люди своїх обранців, своїх „героїв”. Ще перед виборами і нові партії ростуть, чи то старі перелицьовуються: "Так”, "Не так”, Червоні, "Зелені”, "Пора” і кінець... Християни й мусульмани, комуністичні й соціалістичні, демократичні й критичні, а ціни ростуть... стратегічні. І кожна партія старається для народу. Одна нігті нарощує безкоштовно (оголошення в газеті читала), аби підніматися по щаблях було легше. Інша манікюри і педикюри робить... Третя воші ловить і б’є на вашій голові... Консультації скрізь безплатні, поштові скриньки від газет тріщать. За два дні на хлібину можна заробити на них, здавши на макулатуру. А ще плакати, календарі із ликами новоспечених вождів, пакети, набори, подарунки... Згадають у ці дні всі свята, привітають і немовлят, і корів і телят... І сторічних, і вічних, навіть бомжів не забудуть... Як гарно жити перед виборами! Слухаємо щодня байки, хто чого вартий, і мотаємо собі на вус. А потім прийде час і виберемо з цих святих найсвятішого... І будемо вірити, як завжди, у світле майбутнє.
