З моїх очей - струмочки сліз, гірких і солоних. Але ти їх не бачив. Моє серце перетворилося на ропечену лаву, що витікала з вулкану душі. Я стояла над прирвою, на дні якої лежало моє убите кохання. Хотілося його дістати, хоч мертве. Та самій треба було впасти і розбитися. Я подумала: дві жертви для тебе забагато. І залишилась над прірвою - ні жива, ні мертва.
