Якось уночі
я проснулася від того,
що поруч із моїм ліжком,
на моєму стільці,
за моїм столом
сидить жінка і похапцем записує до свого товстелезного зошита мої ще не написані вірші, які обсіли мене роєм.
Наступного дня вона читала їх на засіданні літературної студії, якою я керую, і я не посміла назвати її злодійкою, бо ніхто, крім мене, ту жінку не помітив.
