Весна в Карпатах
Огінського безсмертний полонез
Враз нагадав, як я тепер далеко... Не спить у мене під вікном смерека, Не спить із нею разом ліс увесь. А тут віками голос подає Годинник старовинний в башті замку, Царівна-ніч в прозорому серпанку Нашіптує мені ім'я твоє. Краса чаклунська в озері живе, Куди стікають з гір кришталь-струмочки. Дерева приміряють оторочки - Своє вбрання зелене і нове. Білянка-Тиса ще не розлилась, Іще не всі сніги зійшли з Боржави.... А ми з тобою скоро вип'єм кави, І відсвяткуєм зустріч, що збулась.
Прочитала вірш і згадала, як кілька років тому їздили у Закарпаття, саме навесні. З "наших" були я і Наталя Миколаївна. Відразу перед очима постає Долина нарцисів та гори із засніженими вершинами.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
