У грудях зліва, там, де серце билось,
Якась химерна утворилась прірва.
Стікають в неї сліз пекучі ріки І сохнуть, сохнуть, і стікають знову. Життя моє розчахнуте від бурі, Яка над ним і досі ще не вщухла. А суд людський На Божий суд не схожий. А судді хто? І класик вам не скаже... ... Колись, давно, у грудях серце билось...
