Троянда запашна й цнотлива -
Дарунок жінці восени ... Душі напнулося вітрило, І захотілося весни. То літо бабине. Сумую, Тужу, не знаючи за чим. Чи віджурюся, чи втамую Жалі неждані, без причин? Святий цей смуток на порозі, Коли в природі все згаса... Вернути молодість не в змозі Троянди пізньої краса.
