Тебе, як ранок втримати не можна: Ти знову йдеш. І знову - назавжди. Твоя хода відлунює тривожно В кварталі Сліз, на вулиці Біди. Ти швидко йдеш. Ти так безпомилково Знаходиш шлях від мене - у світи, Та доля повертає тебе знову В квартали Сліз, на вулицю Біди. Ми вже давно усе перемовчали, Перетерпіли і перемогли. Над нами грали золоті хорали І відчаю громадились вали. Ти знав, що треба йти, а я - що слід чекати У цьому місті божевільних мрій. А згодом вчилась тебе зустрічати На вулиці Неспаленних Надій. Колись ти відшукаєш цю адресу І спинишся, можливо, назавжди... Ми відслужили покаянну месу В кварталі Сліз, на вулиці Біди.
