Катерина Єгорушкіна
синій птах
під крильми
зорі світів ховає
(ховає чи береже?)
очі світять
як місяць
розколотий надвоє
(очі промінням
створюють лет?)
- синя пташко
мене підвези
до Бога!
- я не можу:
ти заважка
від спогадів...
минають роки
і я стаю легшою:
легко прощаю
відпускаю
йду вперед
колись
я пір"їнкою білою
стану
між очима
синього птаха
і побачу звідти
всі світи
усі стежки світла
і себе побачу...
вхопити
синього птаха
не можна
можна лише
до нього піднятись
зрівнявшись
у легкості
польоту до Бога
| 
