Марія Овдієнко
Розмова
Не набулася на білому світі:
не відлюбила й на йоту
за всевишніми мірками,
не залишила потомства численного -
син один і онука однісінька.
Не виписалась аніскільки -
вулканну масу затвердлу
не розтопила в грудях.
Не заквітчала землі всієї -
лиш клапоть маленький устигла.
Не збудувала України омріяної -
тупцює на шляху з неволі
в розбурханий світ, що на зламі
цивілізацій, епох, технологій...
А ти з косою чатуєш,
оддалік позираєш хижо,
торохтиш кістками застрашливо.
Мала б совість, їй-Богу.
Не бачиш, скільки роботи
потребує моїх рук,
мого розуму,
мого серця?
Іди геть, почваро!
| 
