Ромашки
Зимової пори ромашки сніжно-білі
Гуртом зібрались край дороги на узбіччі.
Перед прощанням неменучим тут присіли,
Одне одному заглядаючи у вічі.
Серед безквіття і погаслих трав Бажання виникло ромашок тих нарвати, Та хтось невидимий на перешкоді став І не дає життя їх позбавляти.
У квітів теж є ангел-захисник, І так уже у світі цім ведеться, Що існування суть поширина й на них - На рівних-бо правах життям жається.