Марія Вильотник
* * * Не питайте, скільки мені років, Скільки весен залишилось, скільки кроків. Краще зазирніть у ясні очі І відчуєте, що серце моє хоче: Вкарбувати в пам'ять рідних, близьких, Гамір школи, журавлині низки, Захід сонця, літні грози й зливи, Поклик долі і життя щасливе, Споглядати довго квітів море, В пелені туманній сині гори, Вічне поле в Єрчиках безкрає. Потойбічний світ хай зачекає...
18. 12. 2013
|