Дитя заснуло. Ліжечко. Подушка.
Пухнаста ковдра. Лялька під щокою. А я шкодую, що немає в домі Звичайної прадавньої колиски. Над нею наша ніжна прабабуся Пісень співала дітям і онукам. Це може й смішно - згадувати давнє У час модерну, раціо й комфорту. Та серце прихиляється до того, Що в генах не зітреться не зотліє. Хоч марево воно, а в душу світить... ...Прокинеться дитина серед ночі - Я заспіваю пісню колискову. Згорнувши руки човником на грудях, У тій колисці сина загойдаю.
