Ще не світає. Ніч. У домі тихо.
Та щось мені причулося спросоння. Нечутно встану з ліжка і навшпиньках Свій дім - свою фортецю - обійду. Я причиню кватирку у вітальні, Щоб вітер не прогнав під теплу ковдру. У ванній кран зустріне дзвоном крапель, Неначе кличе: "Годі спати, соні"!. Зайду в кімнату. Світла не вмикаю. Немов у казці, все таке чарівне. Я штору відхилю. При сяйві ночі Сріблястий дощик зблисне на ялинці, Химерні тіні ляжуть на підлогу - І стане ще казковіше навколо. ... У домі тихо. Міцно спить домівка - Фортеця наймирніша на землі.
