Чорною гуашшю вкрите небо. Фарба не розмиється дощем. Не старіє ніч. І їй не треба В каталогах вибирати крем. Не сивіє, хоч мільярди років Свої коси чеше на вітрах. І не спить: плекає інших спокій, Хоч і знає щастя, знає страх. Від нудьги іще малює хмари, Місяць - то уповні, то - ріжок... День - далеко. Ніч не має пари. Делікатний в неї, тихий крок. Погляд - це глибокі темні води. Мова риб - до болю їй близька... І хоробра ніби від природи, Та від сходу сонця - утіка...
