* * *
моя доба стала
кам'яною
звідусіль кричать
несамовиті знову кидають каменем у Бога чую як трусять дерева з люттю хліба видовищ повернення в Рим назад я не пишу нічого нового старі рядки на древній хриплий лад та все ж Боже пробач люди повірять у слово
