Інтерв’ю про казки з К. Єгорушкіною

Взяла інтерв’ю Ольга Рябчун

- «Сучасна казка» для мене - це казка, що створюється сучасними казкарями для сучасних дітей. Така казка є актуальною як для автора, так і для читача.

- Чим відрізняються (що спільного) сучасні казки від своїх "казок-попередниць" (казки 19 ст; казки (за Проппом), що виконували ритуальну, культову функцію тощо)? 

- Основна відмінність народних казок, які збирали та досліджували у 19 ст., від сучасних полягає в тому, що народні казки створювались не для дітей. Як ми знаємо, сучасні народні казки (які видаються для дітей) – це адаптовані варіанти. Та попри свою «адаптованість» не всі свідомі батьки наважаться читати ці казки своїм дітям.

Сучасні казки пишуться саме для дітей з намаганням урахувати вікові особливості реципієнта.

До того ж, сучасні казки для дітей – це зазвичай літературні казки, а вони, попри усі структурні запозичення з народної казки, мають свої особливості, виявляють стиль автора та його індивідуальність.

Спільним залишається характер ініціації казок. Як в давні часи, так і тепер герой / героїня мають пройти певні етапи свого «дозрівання», подолати труднощі на шляху до мети.

- Чи успадкували сучасні казки, зокрема твої, щось від своїх "казок-попередниць"?
- Одна з моїх найулюбленіших з дитинства казок – «Колобок». Особливо вона мені запам’яталась у переробці моєї мами: коли Колобка ніхто не з’їв, а він довго-предовго подорожував, доки не доправився на спині слона до великого сонячного океану.

Так, у багатьох моїх авторських казках герої постійно подорожують, вирішують складні завдання, зустрічають нових друзів (посередників, за Проппом), відчувають певну протидію свого оточення, отримують (чи створюють самі) чарівні предмети та врешті-решт втілюють в життя свою мрію (досягають мети). І за цим, так би мовити, щасливим фіналом – маленький натяк, речення, абзац про те, що океан мрій і можливостей – безмежний, і потрібна лише віра й бажання йти вперед.

Можна сказати, що через проживання подій моїх казок (маю більше ста казок у творчому доробку) сучасна дитина проходить певну ініціацію, вирішуючи внутрішні конфлікти та опановуючи способи успішної соціалізації.

-  Яка тематика сучасних казок? 

- Сучасні казки – дуже різні, тож мені важко сказати про основну тематику. До того ж, я читаю ті казки сучасних авторів, які подобаються саме мені. Тому мій погляд дуже суб’єктивний. З останнього (не буду називати авторів), що запам’яталось: теми життя дитини у мегаполісі та її казкове сприйняття буденних речей, тема дружби дитини з тваринами, з іншопланетянами, тема пригод, пошуку скарбів тощо.

- Яка тематика твоїх казок?

- Тематика моїх казок наразі приблизно така: мрії, віра у здійсненність заповітних мрій, віра в себе, музика, любов до музики, щира дружба, екологічні проблеми та можливості їх вирішення (виховання екологічного мислення), людина як частина світобудови, подолання страху самовираження, сила слова, сила думки, людське щастя, сімейні цінності… та інші.

- Я чула щось про синтез музики і слова, своєрідну психотерапію, якщо я не помиляюсь, яку ти використовуєш у своїх казках. Як це все відбувається? Яка мета такої терапії?

- Наразі маю дві видані книги казок про музику – «Музична подорож Золотого Каштанчика» (2010) та «Країна Сніговія» (2011). Друга книга – у співавторстві з музичним терапевтом, який створив диск з музикою для цієї книги. «Країна Сніговія» - частина масштабного проекту (серії книг), якому я дала назву «Музична казкотерапія для малят». Кілька років я працювала з дітками у напрямку казкотерапії, використовуючи власну програму та створюючи терапевтичні казки саме для тих дітей, з якими я працювала. Враховуючи цей досвід, а також опрацювання відповідної літератури (деякі книжки діставала з-за кордону, коли в нас цей напрямок ще не був таким популярним), я почала активно створювати терапевтичні казки. Взагалі, терапевтична казка відрізняється від літературної, проте – це тема окремої розмови…

Мета казкотерапії у моєму виконанні – допомогти дитині відродити втрачену душевну пружину, подолати страхи, повірити у власні сили… У казковій формі та дружній атмосфері дитина легше вирішує як внутрішні конфлікти, так і конфлікти у спілкуванні, вчиться краще розуміти цей світ та пізнавати його з радістю.

- Чи багато авторів, зокрема українських, пишуть у цьому жанрі? 

- У жанрі казки наразі пишуть багато українських авторів. Багато хто перейшов з дорослої літератури. Думаю, здебільшого таке явище було створене зусиллями деяких сучасних дитячих видавництв, які певний час активно проводили конкурси на кращі твори для дітей, давали за них премії та видавали книги нових авторів (і зараз видають).

     - Як ти бачиш подальший розвиток сучасної казки?

- Як я бачу з останніх тенденцій, казка дуже зблизилась із психотерапією. Так, нещодавно видавництво «Грані-Т» створило серію книг для дітей під назвою «Книготерапія». Мене запросили бути консультантом, адже більше п’яти років я працюю в цьому напрямку.

 Якщо говорити про моє особисте бачення розвитку сучасної казки… Я думаю, що казки для дітей писатимуться тими людьми, які в душі є дітьми (з добрим, дещо наївним поглядом на світ) і водночас – зрілими особистостями. Так можна в казковій формі передати дітям можливі шляхи «виживання» в сучасному світі, підказати способи подолання труднощів сучасної дитини. Думаю, в казках майбутнього буде більше доброти, бурхливої уяви (щоправда, підпорядкованої певним логічним законам), казкарі більше цікавитимуться дитячою психологією і навіть співпрацюватимуть із психологами. Закордоном деякі з цих тенденцій активно розвиваються, виділяються гранти на центри по створенню (спільно письменниками, психологами, педагогами) якісної дитячої літератури, дослідженню новітніх потреб та тенденцій (як приклад, Польща).