Галина Талай, пенсіонерка із мінімальною пенсією, взяла кредит у банку і купила собі DVD-програвач. Приїхала додому і ввімкнула музику на всю котушку: хай знають, що і вона не відстає від молоді! Тихе, спокійне село, в якому живуть майже одні пенсіонери, сполошилося. - Чи не сватання гуляють у Гуленків? - гадала баба Настя, пораючись на городі. - Чи може іменини у Валентини? А може внук у Надії вродився? Дев'яносторічна глуха баба Таня вийшла погрітися на сонечку. Почула, як хтось голосить на сусідній вулиці. - Царство небесне Григорію, - перехрестилася старенька. - Відмучився. Певне, діти приїхали з міста і голосять. Мабуть, завтра і ховатимуть. Наче й півча співає...Виходить, учора помер. Бач, ніхто й не сказав мені. І батюшку чути. Ще на одну вдову побільшало в селі. Вимирають люди...Шкода, молодий ще. - А може й не Григорій помер? - гадала баба Таня. - А може Вірка Остапенкова? Теж негодна, після інсульту. Там є кому голосити. Хоч би яка душа пройшла мимо, щоб запитати... - Софіє, Софіє! - закричала бабуся, забачивши сусідку. - Ось зажди! Скажи, у кого похорон? - Я не знаю, - зупинилася жінка. - Не чула нічого. - Як не чула !? А голосить хто? - То музика, бабо! Талаїха ввімкнула. - Музика?! То вона голосить на все село? А я вже не за одну душу помолилася. Хіба то музика? - обурилась старенька. - Завивають, наче не перед добром. Колись було, як заспівають, то не сплутаєш похорон із весіллям. Хай Бог простить!..
