Броварчанин Іван Лопуцька, сивий, худорлявий чоловік стояв ввечері на
колінах перед вишитою іконою Спасителя, яку повісила у вуглику
маленької спаленьки його дружина, і слізно молився: -- Господи, якщо ти є на небі, зроби мене коровою.
Дружина Марія, почувши такі слова, отетеріла. -- Ти що, Іване, блекоти наївся чи дах поїхав? -- витріщила на нього свої банькаті очі. --
Їде, -- сумно кивнув головою Іван. -- Он, подивися, як палає, -- і він
вказав пальцем на вікно. Та й не тільки дах, а вся величезна споруда
рухнула. Сьогодні справа, а минулого тижня зліва. А завтра ми злетимо,
або до нас прилетить якась ракета, чи тарілка з інопланетянами. --
Свят, свят, -- перехрестилася Марія. -- Чи ти сповна розуму? Що ти
верзеш? Може ти на сонці перегрівся. Які тарілки? Які інопланетяни? -- Може й сонце винне, -- згодився чоловік. -- Там, як і на землі, теж все вибухає. --
А ти можеш спокійно спати? -- запитав її благовірний. -- Я не можу!
Мені щоночі якась чортівня сниться. Та я по вулиці ходити боюся! Як не в
окріп з асфальтом провалишся, то бурулька взимку довбоне по голові, що й
вода відсвятиться. -- То ходи парком, як боїшся по асфальту, -- порадила дружина. --
Ти думаєш, що говориш? Чи тобі аби язиком теліпати? В парку, як не
собаки нападуть і розірвуть на шмаття, то чиїсь синочки печінки
повідбивають. -- О, Господи! Та не думай ти про це, бо справді
збожеволієш. Не плутайся вечорами, а ляж собі спокійно та телевізор
дивися, як всі чоловіки, -- зітхнула Марія. -- Ото порадила! -- аж
підскочив Іван. -- Через те я й хочу стати коровою, щоб не думати.
Корова телевізор не дивиться, радіо не слухає. Бо хіба можна його
спокійно дивитися? -- обурився чоловік. --Як надивишся, та наслухаєшся
всячини, то до ранку можна копита відкинути. Ти чула, що вже холера на
Україні є? Е, ти нічого не знаєш! Ти за своїми дебільними серіалами
новин не дивишся, то й спокійна, як удав. Та й холера тобі ніяка не
страшна, бо жінки живучі. Це ми вимираючий вид, нас у Червону книгу
треба, берегти. А ми тягнемо лямку, як коні. Ти напевне й не чула, про
пенсійну реформу? Хочуть, щоб пенсіонерів не було, щоб прямо з роботи й
виносили. Тобі то добре, -- позаздрив Іван, -- ти на пенсії. Дають тобі
три сімочки і ти рада, що на хлібець з олійкою вистачає та ще на
свічечки в церкву. А ти бачила на якій машині священник твій їздить? Як
ти думаєш, де він його взяв?
-- Де, де? -- перекривила його Марія. -- Бог дав! --
То помолися, хай і тобі дасть! Хоча я ніколи не бачив, щоб із неба
машини падали. Навіть по телевізор не показували. А ось скільки коштує
годинник наручний у патріарха сьогодні повідомили. Тобі треба двісті
років пенсію збирати. Йому теж Бог дав?
Жінка підняла до неба палаючі очі і прошепотіла: -- Таки збожеволів. --
Збожеволів! -- перейшов на крик Лопуцька. -- А хіба можна жити у нас
нормальній людині? Ти чула, яким нас хлібом годують? А яке молоко п’ємо?
То ж не хліб, а хімія з грибками. Не молоко, а цинкові білила з
фосфатом. А морозиво яке ти внукам купляєш? Думаєш там молоко з
вершками? Чи ж не так! Олію кокосову їдять наші дітки. Чи чули ми коли
небудь про таке? А тоді в печінку штрикає, живіт роздуває. Я вже про
ковбасу не кажу. Там навіть крахмалу із туалетним папером немає, бо то
натурпродукт. А взяти воду, святу воду і ту пити не можна, бо там
нітрати. Я бутлі купляю у магазині з водою, тягаю, щоб чистенька діткам
була, а вода у ній з того ж таки крану. Ще й бутлі невідомо з чого
зроблені. Та, що з тобою говорити! -- махнув рукою чоловік. -- Іди на
кухню і не заважай мені молитися.
Іван опустився на коліна, схрестив руки на грудях у покорі і запричитав: --
Господи, Боже, змилуйся над чесним рабом твоїм. Зроби мене коровою, щоб
я хоч останні роки свої прожив спокійно, не думаючи ні про ціни, ні про
пенсію. Щоб я не чув наших правителів, як вони брешуть, щоб я не бачив у
що перетворилася наша країна. Я хочу спокійно пастися на лузі і не
знати чи є у траві нітрати, а у воді холера. Я не боятимуся лікарні і
смерті, бо на те все треба гроші, а їх у нас немає. А якщо і захворію,
то обухом по голові раз -- і всі проблеми відпадуть. А поки житиму,
даватиму діткам молочко, щоб всі були здорові.
І ще одненьке
прохання до тебе, Боже. Хочу, щоб моєю господинею була молоденька і
добра жіночка. Щоб не кричала, не била мене, а гладила по голівці, по
спинці і щоб не боляче за цицьки тягала. Благаю тебе, Господи, допоможи
мені!
