Уперше наші погляди зустрілись.
Я приховала віями неспокій,
І подив, і надію, і чекання,
А очі вже тоді тебе любили. Твій погляд обіймав, голубив, кликав, Коли стрічались очі на порозі. Лилось проміння світле, аж болюче, І солодко затоплювало душу. Та вдарив грім, і блискавки в зіницях Метнулися назустріч, ніби списи, Схрестилися, зламалися, згоріли, І сивий попіл впав на наші груди. Минулося. І час розсудить щиро. Та все ж, як наші погляди зійдуться, Впівока підглядати за тобою Уже не схочу. Бо душа прозріла.
