Ще з осені зимову казку жду,
Ще з осені барвистих снів чекаю. Метелик не літає у сльоту - Та дощ мине, і радуга засяє. Та дощ мине. Не може не минуть. Дерева сиві вогко стрепенуться, І у кінці тунелю буде путь - Нехай наосліп - руки все ж зійдуться. Холодна ніч, зимова тиха казка... І все, що видавалося лиш сном, Зійде з небес, як Богом данна ласка.
