Зустріч із молодістю На довгому життєвому шляху пощастило мені пережити не одну цікаву зустріч. Але того разу запрошення на зустріч було несподваним і навіть загадковим. Незважаючи на вік та віддаль, вирушила до своєї колишньої школи у Вишгородок Лановецького району. Думки мчать скоріше за швидкий поїзд, уява малює побачення з квітучим краєм та привітними людьми. Коли нарешті добралася до школи, почула хоровий спів - там ішла підготовка до районого семінару. Молодий колектив подарував мені свято - зустріч із моєю молодістю. Звучали мої вірші, українські пісні, а я розглядала зал, заповнений старшокласниками прцівниками бібліотек. А ось і вчителі - дорогі обличчя, усміхнені погляди, такі зрозумілі мені та близькі. Майже всі вони колись були моїми учнями. Їхні спогади повертають мене в далекі літа, в наші шкільні будні й свята. Учитель, колишній мій п'ятикласник, Петро Лизун, запрошує до виконання моєї улюбленої пісні. І я співаю її разом із хористами, з якими в нас є своє співуче минуле... Тому на одне із запитань учнівського бліц-інтерв'ю без вагань відповідаю: "До відомих відповідей про сутність щастя додам: а вчительське щастя ще й у тому, що ти бачиш у школі своє продовження..." Повертаючись на Київщину, везла як дорогоцінний скарб не лише смачний коровай, улюблені волошки на подарованій картині, фігурку Божої Матері, а й хвилюючі спогади про незвичайну зустріч. Відлуння цієї події постійно повертає мене в той пам'ятний день, а хвиля почуттів та злива вражень тішать моє вчительське серце.
