Середа, 14.11.2018, 17:14Вітаю Вас Гость | RSS
Броварське літературно-мистецьке об’єднання «КРИНИЦЯ»
Меню сайту
Категорії розділу
Проза [59]
Поезія [292]
Статті [26]
Статистика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Литература Киев
free counters
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог творів


Головна » Твори » Проза

Кульбабка

Тетяна Вара

Кульбабка

Яке велике, яке бездонне синє небо! Білі хмаринки повільно пропливають по ньому, навіть не глянувши донизу. У них свої справи.

Маленька дівчинка років восьми, біла, як кульбабки, що розрослися по зеленому лузі між польових гвоздичок і незабудок, вибігла з прохолодної річки, розкинула свої тоненькі рученята і закрутилася на місці. Веселий дзвінкий сміх розвіяв тишу, злякавши зелених коників. Дівчинка спинилася, впала на травицю і великими волошковими очима глянула в небо. Воно ще крутилося, бігли по колу хмарки. Снували ластівки. Хороше!

Десь загуркотів грім. Дівчинка підвелася, пильно вдивляючись у небо: "Що це?" Раптом - свист! Удар! І яскраве-яскраве світло! І...тиша...

Тиша розриває скроні...Біль розриває маленьке тільце...Великі волошкові очі бачать синє небо, білі хмарки і...тиша...

Потім біль відходить, німіє. Небо червоніє і теж відходить...Зникає світло і...тиша.

Десь злякано стрекотнув коник-стрибунець. За ним - другий, третій. Спочатку несміливо, потім весело, голосно. Заснували вгорі ластівки. Закивали голівками гвоздички.

Над луками надривно неслося:

- А-а-а! Нюша-а!

Маленька дівчинка, схожа на кульбабку, лежала на розірваній землі і великими, волошковими...мертвими очима дивилася в небо на білі, пухнасті хмарки.

Війна...

Категорія: Проза | Додав: lisova (01.11.2018) | Автор: Тетяна Вара
Переглядів: 5 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Ваш час
Пошук
Друзі сайту