П`ятниця, 24.11.2017, 00:20Вітаю Вас Гость | RSS
Броварське літературно-мистецьке об’єднання «КРИНИЦЯ»
Меню сайту
Категорії розділу
Проза [56]
Поезія [289]
Статті [26]
Статистика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Литература Киев
free counters
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог творів


Головна » Твори » Проза

Як би я була президентом
Віра Холошвій (гумор)
     Якби я була президентом

Ех, якби мене обрали президентом, отим найголовнішим! Чи хай навіть маленьким, але президентом. Бо зараз їх розвелося... З першої зарплати я  купила б собі чоботи. Хочу м'якеньки, тепленькі, з натуральної шкіри. Бо президентові ходити в стоптаних четверту зиму не личить, та й ноги в них мерзнуть. Подивишся зовні - ніби чоботи, бо халявки довгі, а підошва від літніх черевиків. Ще коли по землі йдеш, то терпіти можна, а коли по снігу... Тільки в халявках і тепло.
     У другу чергу я б поставила зуби - такі біленькі, як справжні, щоб ніхто не здогадався, що вони не мої. А то відкриєш рота, а в ньому - ніби склад металобрухту. Юшку сьорбати ще можна, а як сухаря вкусиш, то мацаєш, стоїть зуб чи з'їла.
     А ще - купила б окуляри в красивій оправі, бо свої розтрощила. Пішла в "Оптику" , поглянула на ціни - очі на лоба полізли. Моєї мінімальної не вистачить... А президентові треба бачити свій електорат.
     А що вже їздила б я - як усі президенти! П'ять років з машини чи поїзда не вилазила б. Аби скрізь побувати, в різних країнах, Хочется побачити, чи хтось так живе, як ми.
     Чоловіка свого в Африку відправила б - заздрить він африканцям по-чорному. Не треба ні чобіт, ні шапки, ні газу. І картопля із жуками на біса здалася. Закрив би грішне тіло якоюсь ганчіркою, заліз би на днрнво і смакував бананами, кокосами. а кавою запивав би.
     А ще є в мене мрія: купити парасольку, хоч би за дванадцять гривень у корейців. Правдда, не знаю, чи треба вона президенту? Николи не бачила його з парасолькою. Може він у дощ сидить удома?
     Якось поїхала я в місто борошна купити. Кажуть хліб пекти дешевше, ніж готовий купувати. Скупмлася - і йду на автобус. А дощ як уперіщить! Парасолька моя вдома лежить поламана. А як ії ремонтувати, то краще нову купити аби було за що. Біжу і дивлюся. де б сховатися. Уже не так за себе, як за борошно печуся. До людей не зайдеш, бо хто тебе, незнайому, в теперішній час у дім пустить? Дивлюся, машина  вантажна стоїть під одним двором, " газончик". Я - під неї. Борошно і голову сховала, а задню частину не втиснула. Ще коли б КРАЗ, то, може, і вмістилася б уся. Промокла до рубця. Тепер лежу хвора і жалкую чому я свою кандидатуру на президента у минулому році не висувала? А може й обрали б. Адже на мене - жодного компромату. Єдине, що будинок будуємо. Почали ще за Союзу, не штукатурений і досі... Ех, якби я була президентом, то поштукатурила б стіни, постелила б підлогу і зажила у своїй хаті, про яку все життя мріяла.
    
Категорія: Проза | Додав: Евгения (28.09.2009) | Автор: Віра Холошвій
Переглядів: 9937 | Коментарі: 5 | Рейтинг: 3.5/26
Всього коментарів: 5
1  
хаххахаха

2  
дура"!

3  
=)

4  
=)молодець

5  
Очень понравилось ,не нудно читать,поржал=)

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Ваш час
Пошук
Друзі сайту