У древлянських лісах Спочиває колишня звитяга, І гордий русичів дух Вкритий снігом віків І травою напівзбуття. Сонний шепіт вітрів чи розбудить завзяття наших пращурів славних, що не знали страху і жалю? Де поділась у нас їхня гордість. У древлянських лісах Вже давно не почуєш Проникливе вовче виття. Лиш пси бездомні і голодні Сновидами блукають.
