Скільки разів спустошувалася моя душа, скільки разів я була тремтячим листочком на гілці. Скільки разів почувала себе Самотньою в натовпі, Що вирував навколо Чужими пристрастями, Радощами і болями, Скільки разів я, Слабка і беззахисна жінка, Перетворювалася на Сізіфа, Що вперто несе на гору Свій важкий камінь, А той знову безжально Падав у низ, Залишаючи нещасного чоловіка В розгубленні й безнадії. Але я не хочу такої долі, Я впевнено вірю, що мій камінь, Попри все, Залишиться а горі І ніколи не политить до низу. І ця віра дає мені сили І снаги Жити і боротися.
