Сич Не гоніть мене, ой не гоніть, Не жбурляйте каменем у груди. Я - зачаті в глибині століть Правда і сумління ваші, люди. не гоніть, а лиш перед дорогою Озирніться ще хоч раз назад, Мій приліт нехай пересторогою Стане вам від ницих справ і фраз. Я лиш птах, природі плід безсилий. І тремчу, як дужче вітер повійне, Віщування те мені вселили, Хвала ж тому, хто вигадав мене.
