Людмила Сотник
«Розмовляй зі мною…»
В. Коротич
Говори зі мною –
Можна пошепки,
Через кілометри і
роки,
Розкажи, як
схочеш –
Можна подумки, –
До якої молишся
ріки.
Сонечко сідає за
сосною,
Шепчуться ромашки
на межі…
Зрідка, стиха –
Говори зі мною!
Буде не так
порожньо в душі…
Відгриміли в
грозах теплі травні,
Райдугами
вкрились небеса.
Хай тобі
насниться на світанні
Та моя невитерта
сльоза.
Скажеш: «Боже, чи
ж моя провина,
Чи ж мій гріх
який у тому є,
Що чиясь
заплакана дитина
Полюбила щастя не
своє?»
…Я нічого не
прошу ні в кого.
Всі давно
розставлені крапки.
Твоя мама вийшла
на дорогу,
Дивиться на сонце
з-під руки…
2007 р.
| 
