Субота, 20.04.2024, 07:29Вітаю Вас Гость | RSS
Броварське літературно-мистецьке об’єднання «КРИНИЦЯ»
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Літературно-мистецьке об'єднання "Криниця" » Думки вголос » Великі митці і маленькі "дива", які мене надихають. (Знайомимо один одного зі своїми музами.)
Великі митці і маленькі "дива", які мене надихають.
LurijaДата: Вівторок, 29.09.2009, 18:06 | Повідомлення # 1
Група: Модератори
Повідомлень: 2
Статус: Offline
Пропоную ділитися безсмертними творами своїх улюблених класиків, вашим баченням цих творів, а також всим тим прекрасним, що кожної миті нашого життя нас дивує і захоплює, що змушує нас бачити Любов у незліченних її проявах.
 
LurijaДата: Неділя, 11.04.2010, 18:04 | Повідомлення # 2
Група: Модератори
Повідомлень: 2
Статус: Offline
Сергей Есенин "Забава"
Прикріплення: 0681383.jpg (10.3 Kb)
 
МолекулаДата: Вівторок, 25.05.2010, 12:11 | Повідомлення # 3
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Статус: Offline

Я дуже тяжко Вами відболіла

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?! -
такі вже рідні і такі чужі.

Ця казка днів - вона була недовгою.
Цей світлий сон - пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! -
воно лишилось на усе життя.

 
lisovaДата: Середа, 01.12.2010, 19:42 | Повідомлення # 4
Група: Модератори
Повідомлень: 11
Статус: Offline
Дуже люблю творчість Василя Слапчука, його манеру писати - іронічність, влучність.
З поетів - Ігор Римарук.
 
АнгмарДата: Понеділок, 03.10.2011, 13:52 | Повідомлення # 5
Група: Члени ЛМО
Повідомлень: 2
Статус: Offline
Есенин

Мне грустно на тебя смотреть,
Какая боль, какая жалость!
Знать, только ивовая медь
Нам в сентябре с тобой осталась.

Чужие губы разнесли
Твое тепло и трепет тела.
Как будто дождик моросит
С души, немного омертвелой.

Ну что ж! Я не боюсь его.
Иная радость мне открылась.
Ведь не осталось ничего,
Как только желтый тлен и сырость.

Ведь и себя я не сберег
Для тихой жизни, для улыбок.
Так мало пройдено дорог,
Так много сделано ошибок.

Смешная жизнь, смешной разлад.
Так было и так будет после.
Как кладбище, усеян сад
В берез изглоданные кости.

Вот так же отцветем и мы
И отшумим, как гости сада...
Коль нет цветов среди зимы,
Так и грустить о них не надо.
 
lisovaДата: Середа, 24.10.2012, 21:42 | Повідомлення # 6
Група: Модератори
Повідомлень: 11
Статус: Offline
Я так тебе люблю, як риба любить зябра.
Не дихає без них. І я без тебе теж.
У річці сновидінь - задушлива макабра.
Та вранці знову ти, як джерело, течеш.

Іде у монастир моя душа-монашка.
За мною темний дощ біжить, як вовкодав.
Твоя хода легка. Мені без тебе важко.
Я навіть не беру того, що Бог послав.

Про тебе шелестять кущі мокроголові.
Про тебе дзеленчать уламки кришталю.
Я плаваю в тобі, як у сльозі й у слові.
Я так тебе люблю...

Ігор Римарук
 
Форум » Літературно-мистецьке об'єднання "Криниця" » Думки вголос » Великі митці і маленькі "дива", які мене надихають. (Знайомимо один одного зі своїми музами.)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: